– Віталійс, з яким настроєм повернувся до Ужгорода після перебування у збірній Латвії?
– Враження позитивні. Зокрема, у Львові провели хорошу цікаву гру, результатом задоволені. Емоцій багато, і вони позитивні.

– Після офіційної зустрічі з чехами що було найголовнішим у товариському поєдинку проти українців?
– Після збірної Чехії ми всі розуміли, що в Україні, як мінімум, мали не програвати. Інакше довелося б почути думки про випадковість попереднього результату. Тому виходили на цю зустріч як на офіційну – не було жодної хвилини на полі у розслабленому стані.

– А підготовка та вивчення суперників у цих двох іграх також не відрізнялись?
– Звичайно, все відбувалось за тим самим планом. Кілька теоретичних занять максимально підготували нас до контрольної зустрічі. На тренуваннях також відпрацьовували деякі тактичні моменти – тобто, підходили до гри з Україною у повному всеозброєнні.

– Перебуваючи в Україні тривалий час, мабуть, ти був певним інформатором про суперника…
– Я насправді непогано вивчив останню збірну. Спостерігаючи за її матчами, розумів, що найсильніші в українців фланги півзахисту. Проте джерелом інформації я не виступав, адже тренерський штаб ретельно переглядав ігри, аналізував можливості окремих гравців. Тобто у цьому відношенні моєї допомоги не знадобилось.

– Після однакового результату збірної Латвії у гостьових іграх проти чехів та українців можеш говорити про приблизну рівність цих суперників?
– Порівнювати нелегко. Загалом, гадаю, що так. Втім, у мене склалось враження, що Україна з нами не грала на всі 100% своїх можливостей. Не виключаю, що підопічні Михайла Фоменка повністю тут не викладались. Але це моя думка.

– Переходячи до справ клубних, як готується «Говерла» до чергового матчу?
– Усі гравці самовіддано працюють на тренуваннях, розуміючи необхідність взяти 3 очки у п’ятницю. Це важливий для нас поєдинок, тому у Києві з «Олімпіком» нас влаштує тільки максимальний результат. Чи вийду я на поле? Це вирішить головний тренер, однак я можу запевнити, що повністю готовий для цього.

– Наскільки великий вибір виконавців на сьогодні має В’ячеслав Грозний?
– Конкуренції вистачає, адже тренується два повноцінних стартових склади. Наприклад, серед центральних захисників є 4 претенденти на 2 місця. У таких умовах ти просто мусиш тримати себе в оптимальних кондиціях. Цим фактом я дуже задоволений, адже є всі підстави для зростання.

– Минулого року ти змінив молодіжний склад київського «Динамо» на одного з аутсайдерів Прем’єр-ліги. Чи пішов на користь такий крок?
– Однозначно, нинішня сходинка у кар’єрі – це те, до чого я йшов. Мріяв виступати на такому рівні. Великий плюс для мене – гра у стартовому складі. Маючи регулярну практику у доволі сильному чемпіонаті, зростають шанси на постійне перебування у полі зору тренерів національної збірної Латвії.

– Чи запам’яталась зустріч першого кола проти «Олімпіка»?
– Звичайно, всі матчі пам’ятаю, аналізую власні та командні дії. Найголовніше враження від того поєдинку, що фарт від нас відвернувся, і поразку справедливою назвати не можу. Втім, це футбол. Тому зараз наше завдання довести, що у першому колі сталась випадковість.

– Чи можеш назвати певну характерну рису у діях донеччан?
– Рівна команда без зірок. Її сила у дисциплінованому виконанні тренерського плану на гру. Коли все йде за ним, «Олімпік» може розраховувати на успіх. А якихось сюрпризів від наступного суперника не очікую.

– Чи матиме значення фактор виїзної гри, хоч «Олімпік» зіграє у Києві?
– Яка різниця, де відбуватиметься матч? На будь-якому стадіоні, у будь-якому місті потрібно виходити та грати з максимальною віддачею. Для когось, мабуть, існує різниця між іграми вдома та у гостях, проте для спортсмена, футболіста, зокрема, актуальна  тільки одна мета – перемогти.