- Через клубну прес-службу я звернувся до вболівальників з усієї області, щоб приїхали підтримати «Говерлу», - говорить В'ячеслав Грозний. - І, думаю, наша команда не розчарувала свою публіку. Прикро тільки, що через слабку реалізацію гольових моментів ми не розжилися очками ...

- Пригадується наша з вами перша розмова, що відбулася в середині червня, коли ви сказали, що якщо не відчуєте підтримки клубного керівництва у вирішенні важливих оргпитань, то в Ужгороді не залишитеся. Оскільки ви в цей момент очолюєте «Говерлу», можна припустити, що спільну мову з керівництвом знайти вдалося ...

- Відповім так: ми обмінялися рукостисканням із власником клубу Нестором Шуфричем, і я з його допомогою постараюся зробити все, щоб в Ужгороді була боєздатна команда, а не «футболісти-ліфтери», що курсують із першої ліги у вищу, а потім - у зворотному напрямку. Тільки не питайте, на скільки років я пов'язав свою долю з «Говерлою». У Запоріжжі, наприклад, я працював взагалі без контракту - і нічого, всі були задоволені.

- Але ж може статися так, що несподівано вам надійде пропозиція, від якої, як кажуть, неможливо відмовитися ...

- Думаю, і в цьому випадку ми з Нестором Івановичем знайдемо вихід. Мене зараз більше турбує інше: треба починати підготовку до чергового поєдинку - із запорізьким «Металургом», а тренуватися, по суті, ніде. Наявне на «Авангарді» запасне поле ось-ось прийде в непридатність, і тоді ми взагалі можемо опинитися біля розбитого корита. Ось чому відповідним обласним організаціям потрібно терміново подбати про будівництво центру підготовки ФК «Говерла», де знайшлося б місце для тренувань основного та молодіжного складів, а також вихованців академії, відкрити яку - веління часу. Переконаний, цей центр швидко б себе окупив, адже тут могли б проводити збори команди з інших областей, як це було ще за Союзу. Тим більше нам є з кого брати приклад.

Нещодавно ми повернулися з Дебрецена, де є величезний спорткомплекс: 15 футбольних полів, із яких чотири - зі штучним покриттям.

- Однак, погодьтеся, для будівництва такого центру потрібні роки. Ви згодні стільки чекати і одночасно працювати?
 

- Скажімо так, поки що я зі своїми помічниками проводжу розвідку. Тільки ближче до кінця першої частини сезону остаточно визначимося, що нам робити далі. Поки доводиться миритися з тим, що «Говерла» може розраховувати лише на вільних агентів або орендованих гравців.

- Про який із зірваних переходів ви зараз найбільше шкодуєте?

- Не сипте мені сіль на рани (посміхається). Тим більше, що виконавці, про яких іде мова, уже працевлаштувалися в багатших клубах. Ми, зрозуміло, тримаємо руку на пульсі трансферної кампанії - поки що в нашій заявці лише 19 футболістів, із яких троє - воротарі. Тож до закриття трансферного вікна збираємося зміцнитися ще п'ятьма-шістьма кваліфікованими новачками. Помилитися у виборі вже не маємо права!

- «Говерла» вже провела три матчі. Якби була можливість зіграти ці зустрічі по-новому, то що б змінили?

- Нічого б не змінював, хіба що попросив би Боженьку допомогти нам із реалізацією голевих моментів. Адже навіть у матчах із грандами - «Шахтарем» і «Динамо» - ми їх створили чимало ...

- Оскільки в останній грі «Говерла» впевнено перемогла в Сімферополі, то можна сказати, що ваші підопічні добре попрацювали над виправленням помилок ...

- У цьому матчі йшла боротьба за шість очок. Ми вирішили персонально зіграти проти Назаренка, який може і сам забити, і гострий пас віддати. За винятком одного епізоду, наш Райчевіч впорався із завданням. У реалізації ж своїх можливостей ми цього разу досягли успіху.

- Чому на краю технічної зони часто знаходиться ваш помічник Олексій Величко, і вказівки гравцям дає він, а не ви?

- Усе пояснюється просто. Сам я дуже люблю підказувати підопічним із лави запасних, але, як ви розумієте, для цього доводиться кричати, тому голос у мене часто сідає. Саме в таких випадках доводиться передавати вказівки через Величка.

- В'ячеславе Вікторовичу, ви завжди славилися своїм талантом розглянути в молодому невідомому футболісті майбутню зірку. Так, наприклад, було свого часу з Олегом Гусєвим і багатьма іншими. Однак за «Говерлу» виступають переважно досвідчені футболісти, кращі часи яких уже позаду. Як вам удається достукатися до них, знайти мотивацію?

- Повірте, стимул можна знайти для кожного футболіста, було б бажання. Зокрема Єзерський рветься в бій, бо хоче зіграти ювілейний, 300-й матч в еліті. Зараз їх у нього 295. Утім Володя і раніше був зразком професіоналізму. До кожного футболіста потрібно знаходити підхід, і дуже важливо переконати виконавця, що він необхідний «Говерлі». Якщо говорити відверто, мені дуже цікаво працювати в Ужгороді, бо я бачу прогрес гравців.

- Обрання капітана команди - це ваша прерогатива?

- Так, оскільки мені потрібно, щоб капітан був справжнім лідером і на полі, і поза ним. Лисицький - саме такий ...

- Свій черговий день народження ви відсвяткували вже в ролі керманича «Говерли». Якщо не секрет, що вам подарували підопічні?

- Старовинну ікону, і я вірю, що вона допомагатиме нам перемагати ...

- А як ставитеся до забобонів?

- Як і в  інших тренерів, вони у мене є. На наступний матч, який належить грати із запорізьким «Металургом», я обов'язково вдягну ту саму сорочку, у якій був у Сімферополі, коли перемагали «Таврію».

- Із яким девізом ідете життям?
- «Не здавайся, поки у тебе є хоча б ще одна спроба!» Цьому ж навчаю і своїх підопічних: щоб вони суперника поважали, але не боялися. Будь-який матч, навіть із чемпіоном, починається за рахунку 0:0 ...

- Ви не замислювалися, чому після надзвичайно успішного періоду роботи в московському «Спартаку» вас запрошують переважно в команди, які потрібно рятувати?

- Хороше запитання. Дійсно, свого часу мені запропонували очолити «Дніпро», у якому залишилися тільки Багмут і травмований Горілий на милицях. Але нічого, витримали. Складно було в Запоріжжі з «Металургом» і в Грозному з «Тереком» ... А рятувати мене запрошують тому, що я сильний. Ось Нестор Іванович Шуфрич раніше теж був міністром надзвичайних ситуацій. Я - із такої ж категорії людей. Переконаний, що спільними зусиллями в «Говерлі» ми наведемо порядок ...